 В п’ятницю 31 жовтня
я була вражена тим , що давно не збиралось стільки людей у фойє й у
кінозалі «Зоряного», бо всі тепер – на м’якеньких диванчиках «Порталу». Так,
сюди прийшли подивитись не якийсь там бойовичок, де один порізав іншого, а фільм
про самопожертву, про людську любов, про чисту совість і почуття. Хто читав «Маленьке
життя», той зрозуміє мене.
У фільмі знімались не професійні
актори, а родичі автора і водночас новоспеченого кінорежисера – Олександра
Жовни. У Києві, коли кінокритики розкритикували фільм, для Олександра Жовни – це
не було кінцем світу, головне каже він, «…те, що я бачив сльози на очах у відомого
голівудського кінорежисера після перегляду фільму». А ще той самий кінорежисер взяв
диск у Олександра, щоб потім, прилетівши на батьківщину, показати його своїм землякам.
«Це – найбільший подарунок», - вважає Жовни.
І у цьому «Маленькому житті» -
велике життя, насичене мудрістю диктованих почуттів у образі Пилипка.
Юлія Овчиннікова
|
