Дівчата намагалися хоч краєм ока зазирнути в наступний рік за допомогою ворожіння. Спочатку дізнавалися, як буде звати судженого. Для цього можна запитати першого стрічного чоловіка його ім'я. Є ще один спосіб, який теж випробували того вечора: на папірцях написали імена хлопців, а потім тягнули папірець: яке ім'я написане, таке буде звати судженого.

   Щоб дізнатися, з якого боку читати на сватів, дівчата кидали позад себе чобіток. При цьому промовляли: ”Святий Андрію, святий Андрію, на тебе єдиного маю надію. Скажи мені нині, добрий Андрію, звідки я маю чекати надію?” В який бік поверне носком чобіток – звідти й чекати свого щастя. Цікавою була ще одна ворожба: кожна дівчина пекла пампушку, потім усі складали їх у рядочок і заводили до хати собаку (собаку того вечора грав один із хлопців): чию пампушку пес з'їсть, тій дівчині заміж виходити.

   Крім ворожіння, дівчата та хлопці разом з деякими викладачами співали українські пісні, кусали калиту, їли вареники та грали в ігри. Після таких вечорниць обов'язково світ хоч трохи має змінитися на краще, адже через ворожіння люди намагалися в останній місяць старого року позбутися лихого і забезпечити собі добре майбутнє.