На факультеті філології та журналістики декламація поезії – звична річ, але улюблена. Пам’ять про Тараса Шевченка тут підживлюється повсякчас, а тим паче, коли відбуваються ювілейні заходи.

Черговий етап конкурсу читців поезії Тараса Шевченка зібрав небайдужих  та свідомих студентів і викладачів 18 грудня. Тішило те, що гідним делегатом від спеціальності «Видавнича справа та редагування» став Артем Луценко – талановитий поет, сумлінний студент, енергійний читець поезії Тараса Шевченка. Йому вдалося переконливо передати дух і енергетику «Гайдамаків» Шевченка, не бракує Артему артистизму і, найголовніше, щирості – знаючи його громадянську позицію, відчуваєш довіру до кожного слова!

В контексті цікавих і часом непередбачуваних шевченкознавчих дискурсів з’явилися такі думки…

Шевченкова геніальність є фактом. Місійність його поезії, футуристичність слова вражає. Найпарадоксальніше, що істинність бачення Шевченком України в її історіософському, націософському та геополітичному розвитку безкомпромісна. І саме в цей історичний момент, коли відбувається черговий спалах національної ідентичності, потреба перечитувати знакові тексти Кобзаря беззаперечна.

Читати вголос поезію Тараса Шевченка – це інше враження і вплив, ніж від читання про себе. Відкриваєш для себе додаткові площини для пошуку підтекстів, додається реакція глядачів… І це справжня таїна – на конкурсі читців Шевченкової поезії відчути наближений до катарсису стан, коли приходить чітке усвідомлення того, що поет з відстані двох сторіч застерігає від доленосних для України рішень!

«Ти все оддав приятелям. А їм і байдуже» - яка промовиста історіософська алюзія!

Цікавою є парадигма зв’язку поезії Тараса Шевченка з сучасністю. Про це точно висловився Євген Маланюк: « […] єдиним ліком, єдиним рятунком проти всіх національних хворіб є саме вогняна, вулканічна, страшна в своїм національнім демонізмі поезія Шевченка – і до цього часу – тілько вона одна і ні яка інша! Між генієм та сучасністю завше колізія. Геній дає всього себе, але сучасність бере від нього те, що вона  здужає  взяти. Це стосується як окремих людей, так і поколінь, як суспільства, так і певної доби, її прагнень, її духу. Несмертельні твори несмертельних творців, живучи у віках, перечерпають у свідомості сучасників невпинну еволюцію». Може, й справді, не все здатен взяти із Шевченкової поетичної матриці сучасний українець?

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

Поезія Шевченка багата на історіософські підтексти, наближення до нього, пізнання і розуміння творчості Кобзаря є процесом невичерпальним – і це не пафосна метафора. Сьогодні слова Шевченка звучать, як ніколи, актуально і гостро.

Так важливо вчасно прочитати вголос або почути від іншої людини ті рядки, які стануть вагомим аргументом для сучасного українця, стануть прозрінням.