Вже не новина ні для кого, як 25-а група проходила практику. Але Ви мали можливість зазирнути у щілинку того, що ми навчилися на радіо, на телебаченні і у газеті. Хочемо показати Вам більше і поділитися ідеями, враженнями, знаннями.

Напередодні кінця практики кожен повинен був написати "Звіт про практику" і сценарій на радіо чи на телебачення.  Ми слухали ці роботи. А найяскравішим дали змогу вийти на широке коло  студентів Видавничої справи. Найкращий звіт - Галини Богомаз, а найкращий сценарій - Вадима Вівсяного.

Чого я навчилася на практикумі з фаху

Проходячи практику на телеканалі «Кіровоград» я дізналася багато чого цікавого.

І ось висновки, які були зроблені після цього:

1.       Головний редактор і кореспондент мають однакові права, тільки перший з них несе більшу відповідальність.

2.       Словники – це обов’язковий елемент журналістики, оскільки без цього можна випустити в ефір безліч невиправданих помилок.

3.       Редактор – це людина, яка одночасно розсилає кореспондентів по різним інформаційним точкам, складає розклад дня, відповідає на телефонні дзвінки та одночасно ознайомлює практикантів з основами своєї роботи.

4.       Редакція – це місце, де панує рівноправність та взаємодопомога.

5.       Перебивка – це секундна заставка на екрані телевізора, яка містить назву передачі.

6.       Stend up– це «журналіст у кадрі», який стисло викладає подію.

7.       Монтаж – це мистецтво стислості, оскільки з півгодинної зйомки репортажу на екран має вийти 2-3 хвилинний сюжет.

8.       Журналісти – це люди, які 1,5 години стоять на морозі, годину вислуховують не зовсім цікаву інформацію, а потім мають зробити з усього цього захоплюючий сюжет.

9.       Журналісти, знайомлячись, говорять тільки своє ім’я. В них  відсутня «манія величності».

10.   Кореспондент і оператор – це не просто напарники по роботі – вони хороші товариші, які завжди дають один одному поради.

11.   Багато деталей доводиться вирізати з кадрів, оскільки вони дуже часто є «інформаційним сміттям».

12.   Поміж колег обов’язково має бути взаєморозуміння і взаємопідтримка.

13.   Ведуча – це людина, яка виконує найменшу часточку журналістської роботи. Її справа – гарно вдягтися, зробити стильну зачіску, 15 хвилин «малювати губи» і вже потім поміж сюжетами читати з електронного екрана створені до цього іншими людьми матеріали.

14.   Кава у редакції – це сніданок, обід і вечеря.

15.   Головний редактор переживає більше за всіх, оскільки його відповідальність множиться на загальну кількість журналістів. А цигарка на «Карсіл» (препарат, що лікує печінку) свідчать про йог «прекрасне» життя.

16.   Редактор переглядає всі випуски новин до виходу їх у світ.

17.   Кожен випуск новин має заздалегідь надрукований сценарій, в якому головний редактор червоною ручкою робить  правки.

18.   Люди «за склом» подають ведучій команди: «Увага!», «Перебивка!», «Поїхали!».

19.   Диктофон ніколи не зможе замінити журналісту ручку і блокнот. Він може розбитися, зламатися і т. д . Тоді на допомогу приходять твої вірні «друзі» чи то колеги – блокнот і ручка.

20.   Оператор – це не технік за професією, а митець за природою.

21.   Привітна обстановка в редакції створюється, головним чином, завдяки головному редактору.

22.   Журналіст повинен вміти влучно ставити запитання.

23.   Журналіста годують ноги. Вони ж увечері й болять.

24.   Перебуваючи на сесії Міської ради можна багато почути: побачити цікавого і смішного, але на екрані можна показувати тільки найголовніше і незаангажоване.

25.   Блокнот і ручка – це зарплата в кінці місяця.

26.   Головний редактор – це не головний суддя, а головний підсудний.

27.   Начитка – це процес, за якого журналіст записує на плівку свій «голосовий» матеріал, що потім накладається на відеосюжет.

28.   Жінці бути журналістом на телебаченні добре тоді, коли в неї немає сім’ї. Адже робочий день з 8:00 до 19:00 займає весь той час, який ти мала б приділити родині.

29.   Представники різних ЗМІ товаришують між собою, незважаючи на конкуренцію.

30.   Студенти бачать журналістське життя в рожевих кольорах. Насправді все не так романтично. Життя ще не раз нам це доведе. На жаль.

Галина Богомаз

Сценарій

Чемпіонат міста з футболу в листопаді добіг кінця і, здавалося б, як зазвичай, у футболістів-аматорів настає зимова пауза, заповнена лише мізерною кількістю товариських матчів. Але Кіровоградська міська федерація футболу піднесла сюрприз всім спортсменам і любителям цієї гри, оголосивши про проведення чемпіонату міста Кіровограда з футзалу серед аматорських команд сезону 2008-2009 рр.

З приводу цього нам довелося поспілкуватися з президентом КМФФ Безсмертним Віктором Анатолійовичем.

Кор.: Доброго дня, Віктор Анатолійович! Скажіть будь ласка, якою є мета проведення даного чемпіонату?

Без.: Як чітко зазначено в регламенті, міські футзальні змагання проводяться з метою:

o       подальшого розвитку футзалу в м. Кіровограді;

o       підвищення рівня майстерності футболістів;

o       широкого залучення команд КФК до участі у змаганнях з футзалу;

o       пропаганди футзалу та здорового способу життя;

o       виявлення призерів чемпіонату міста з футзалу з метою участі у ІІ лізі чемпіонату України.

Кор.: Чи проводились в минулі роки подібні турніри?

Без: Декілька років підряд Федерація футболу України в особі асоціації аматорського футболу проводила низку турнірів серед дитячо-юнацьких команд, аматорських, працівників банків, працівників комерційних структур і т д. І, в зв’язку з тим що цього року ці турніри зійшли нанівець, вони не прижилися через ряд причин, асоціація аматорського футболу відмовилась від проведення цих комплексних турнірів, залишила тільки проведення турніру серед мерій та адміністрацій.

Кор.: Як виникла ідея проведення цьогорічного турніру?

Без: Ідея проведення Чемпіонату міста з футзалу виникла не сьогодні і не вчора. Ми в якості експерименту декілька років пробували проводити такий чемпіонат і все-таки усвідомили, що цей турнір потрібен. Тому цю нішу для аматорських команд в зимовий період, коли команди відпочивають від серйозних змагань, ми вирішили зробити повноцінний чемпіонат по футзалу.

Кор.: Вікторе Анатолійовичу, розкажіть, будь ласка, про умови та строки проведення змагань.

Без: У змаганнях беруть участь всі бажаючі команди КФК міста Кіровограда. Заявилось на початок першості 18 команд, які були розподілені шляхом жеребкування на 3 групи. Склад команди на гру – 12 спортсменів, тренер та представник. У заявці повинно бути не більше 20 спортсменів. Ігри пройдуть в 2 кола, тобто команди будуть грати першу гру в себе в спортзалі, а другу гру на виїзді – в залі суперника. Тобто це – повноцінний чемпіонат. Змагання відбуватимуться з 1-го грудня 2008 року по 20 лютого 2009 року.

Кор.: Як проходитиме фінальний турнір?

Без: Він відбуватиметься з 23 лютого по 15 березня 2009 року. Фінальні ігри за визначення місць в чемпіонаті пройдуть за коловою схемою серед команд-переможниць в групах «А», «Б» і «В» - за визначення призерів чемпіонату. За такою ж схемою пройдуть ігри за 4-6 місця.

Кор.: Які у вас плани щодо турніру на наступний рік?

Без:  За підсумками виступів всіх команд ми відберемо 8-10 команд і назвемо це Вищою лігою Кіровоградського футзалу, а команди, які займуть місця з 10 по 18( можливо наступного року і додадуться команди, враховуючи те, що всі команди задоволені цим турніром) гратимуть в 1й лізі. Це конче потрібно і ми будемо всіляко намагатися підтримати. Тому наступного року ми плануємо проводити турнір серед команд в Вищій лізі і в 1й лізі футзалу. Я думаю, що від цього буде тільки користь - більше людей буде задіяно в корисній справі, менше буде пияцтва, наркоманії і т п.

Кор.: Вікторе Анатолійовичу, які у вас проблеми виникли на початковому етапі проведення турніру?

Без:  Ви знаєте, проблема одна – фінансування. Якщо, скажемо, в минулі роки нам влада, в особі Куценка Олександра Григоровича, голови Відділу фізичної культури і спорту при міській Раді, допомагала і був бюджет, і нам завжди допомагали з проплатою суддівства, на придбання нагород, то в цьому році, в зв’язку з кризою (вона вже дійшла і до нас), державних коштів немає. Приходиться виживати самотужки федераціям, хоча це дуже прикро.

Кор.: Як у вас з питанням нагород?

Без:  Ми зібрали добровільні вступні внески. Членський добровільний внесок з кожної команди-учасниці, для покриття витрат на проведення змагань складає 700 грн. За рахунок цих внесків ми і придбали вже великий красень-кубок, який буде перехідним. Хто 3 рази ним володітиме, той і забере навічно. Будуть придбані медалі, дипломи, будуть призи по номінаціям, ну і так далі, ми оплачуємо суддівство.

Кор.: Дякую за розмову, бажаю вам успіхів в вашій потрібній справі!

На цьому наша розмова закінчилась і Віктор Анатолійович повернувся до своїх буденних справ. А ми, я маю надію, ще не раз повернемось до цієї безумовно цікавої теми.

Вадим Вівсяний