О 8.00 ранку два автобуси (один зі студентами, інший – з викладачами) виїхали назустріч пригодам. По дорозі організатор поїздки – викладач кафедри української літератури Олександр Михайлович Ратушняк – зробив невеликий екскурс в історію Холодного Яру, розповів про пам’ятки місцевої культури, про які є згадки у творах багатьох класиків української літератури, зокрема, Т. Г. Шевченка. А історія Холодного Яру дійсно захоплююча. В Україні він займає провідне місце за унікальністю своїх історичних, археологічних та наукових об’єктів, а їх налічується 150. Крім того, Холодний Яр – це місце, яке ніколи не зраджувало і було захистом для наших героїв від загарбників та ворогів, а ними були і поляки, і татари, і червоноармійці. На довгі роки Холодний Яр залишиться на сторінках історії подією 1768 року – Коліївщиною, яку очолювали козаки Максим Залізняк та Іван Гонта. Тут розгорнулося найбільше повстання гайдамаків проти польської шляхти. З часом тут формувалися загони, які боролись проти денікінців, а також повстанські загони УНР, які боролись з радянською владою. Таким загоном командував отаман Василь Чучупак, про якого в цей день ми почули дуже багато, адже тут відбувалось вшанування пам’яті великої історичної постаті, а от внук Василя Чучупака, якому вже 80 років, сам відвідав сьогоднішній захід, і йому були, звісно, раді.

Через дві години ми прибули, обізнані в історії й літературі. І тут почалося! 5 000 людей, і кожен очікує чогось свого.  Одні бажають стати свідками вручення першої в Україні народної  Шевченківської  премії Василеві Шкляру за документальний роман «Чорний ворон». (Нагадаємо: лауреатом Шевченківської премії у галузі літератури Василя Шкляра обрав Шевченківський комітет, проте після того, як письменник відмовився отримувати її, доки міністром освіти залишається Дмитро Табачник, його ім’я взагалі виключили з президентського указу про нагородження. Тому культурна спільнота України запропонувала вшанувати письменника альтернативною – народною Шевченківською премією). Дехто бажав побачити знаменитих політичних лідерів, серед яких був екс-президент України Віктора Ющенко, лідер партії «Свобода» Олег Тягнибок та багато інших, вислухати їхні промови, а також підтримати своїх лідерів, піднявши прапори з назвами партій. А деякі люди приїхали для того, щоб відпочити, побувати на екскурсіях, помилуватись захоплюючими пам’ятками культури Холодного Яру. А милуватись тут дійсно є чим!

Здавалось, що я потрапила на сторінки історії України. Тут минуле наче змішалось із сьогоденням.  Повсюди люди, одягнені в український одяг, козаки, Чорні запорожці, отамани, січовики – тут були всі! На кожний захід людей скликав тулумбас Чорних запорожців. Звучали пісні кобзарів та хору «Заграва». Найбільше нас віднесла у минуле реконструкція бою холодноярців з більшовиками. Організатори намагались якомога більше викликати у приїжджих патріотичний дух. Звучала українська тематична музика. Звідусіль чутно вигуки: «Слава Україні!» і відповідь: «Героям слава!» Залишається сподіватися, що дійсно ці люди можуть не лише вигукувати гучні слова, але й робити гучні вчинки, які б підтвердили їх.

Після звершення промов, мітингів і демонстрацій пішли ми їсти куліш на березі Гайдамацького ставу. Вибудувалась довга черга за їжею, адже всі дуже зголодніли за весь день.

Після цього ми завітали у Мотронинський монастир, який славиться своєю багатою історією. Відвідавши його, попили джерельної води із сусіднього джерела, а після цього поїхали до всесвітньо відомого дуба Максима Залізняка. Він таки великий! Його обхват 8 м 90 см, висота — 24 метри.  Стовбур шість раз вражали громовиці. Знаменитий він тим, що під його шатром відпочивали Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Павло Павлюк, Максим Залізняк, Андрій Журба, Семен Неживий, Тарас Шевченко.

День видався цікавим  і дійсно незабутнім. Виснажені, стомлені, щасливі, обізнані та оновлені ми повернулися додому.

P.S. Студенти передають вдячність погоді за те, що не підвела!

Ольга Мосежна