Хто чув, як грає на гітарі і співає Роман Володимирович? А хто бачив Сергія Володимировича не в костюмі з краваткою, а в похідному вбранні? Кому випала нагода скуштувати кулешу, приготованого Іриною Анатоліївною? За такими метаморфозами викладачів мали змогу спостерігати протягом трьох днів студенти кафедри видавничої справи та редагування і всі охочі до журналістики, рекламиі лісової природи.
Я отримала звістку про те, що з 9 по 11 липня відбуватиметься перший на нашій кафедрі медіа-кемп «Чистий простір-2011» буквально за декілька днів до його початку. Уважно прочитавши програму заходу, я згадала, що так ні разу за моє коротке життя і не ночувала в наметі серед дикої природи, тому, подумки поставивши собі галочку біля пункту «Намет» у моєму списку справ, які треба виконати до 2012 року, я зв’язалася з координаторами і погодилася на цю «авантюру».
Зустріч кіровоградських таборувальників відбувалася у симводічному для цього місці – вокзалі. Тому перший день таборівки почався з пошуків платформи і, відповідно, автобуса. Дорога в автобусі пройшла швидко, але весело.
На автостанції в селі Цибулеве нас зустрів уже повністю готовий до всіх поворотів невблаганної долі Сергій Володимирович. Грозові хмари, що мобілізовували свої сили над привітним селом, все темнішали і темнішали. Сергій Володимирович похвалив нас за нашу хоробрість і завзятість та одразу ж навчив нас основним прийомам спілкування з місцевими жителями. Хмари згущувалися. По своїй наівності я подумала, що Сергій Володимирович жартував, коли казав, що до місця нашого таборування нам треба йти два кілометри пішки. Виявилося, не жартував. Спустився мілкий літній дощик. Але ми, обвішані тяжкими рюкзаками і сумками з пожитками, як мужні черепашки-ніндзя не звертали ніякої уваги на погоду і продовжували путь до своєї Землі Обітованної.
Місце таборування виявилося на диво гарним. Велика кількість найрізноманітніших польових квітів змогла розтопити навіть найзакостяніліший міський характер. Заважали тільки гігантські гриби і не менш гігантські комарі. Але студенти, що прожили не один рік в гуртожитку, перестали на них зважати вже на десяту хвилину. Після встановлення наметів перейшли до урочистої миті – відкриття таборівки. Таку честь отримала Ірина Анатоліївна, яка могла вправно варити куліш і говорити про медіа-екологію одночасно. Тут я остаточно зрозуміла, чому подібні заходи потрібно проводити серед недоторканної природи, а не в коробках аудиторних приміщень. Нову інформацію закусили смачним кулешем (аве Ірина Анатоліївна).
Одразу ж впадало в очі, що подібна атмосфера абсолютно стирала всі рамки між студентом і викладачем. Тут існувало лише коло друзів та однодумців, які і вчилися, і відпочивали разом. А вчитися на свіжому повітрі виявилося куди цікавіше і ефективніше, ніж на теренах загазованого міста. Тому урок-гра від Дмитра Шульги (який хоч і не є викладачем нашої кафедри, але тим не менше задобрив усіх таборувальників шоколадками, тому не написати про таку Велику Людину я не можу) вже й не сприймався як урок.За такий мізерний час, як три дні, ми навчилися відрізняти факт від фікції, вивчили основні принципи хорошої соціальної реклами, навчились перетворювати мрії про хорошу професійну діяльність в реальні цілі і, врешті-решт, зрозуміли всю важливість екологічності наших сучасних українських ЗМІ. Все це підкріплювалося смачними стравами, проготованими на відкритому вогні, краєзнавчими екскурсіями та вечірніми посиденьками з гітарою біля багаття.
Поверталися додому покусані комарами, припорошені дорожним пилом, але радісні. Крім подарунків від організаторів кожен з таборувальників віз щось із собою додому. Хтось – нові знання, хтось – плани на майбутні проекти, а хтось – просто хороші враження. У мене було всього потрошку.
А по дорозі додому я вирішила переглянути свій список справ, які потрібно зробити до 2012 року, і додати в нього одним із пунктів літній медіа-кемп «Чистий простір-2012», який, можливо, вже проходитиме не в Чорному лісі, а на гірських хребтах Карпат чи морському узбережжі Криму. Тож бажаю нашим організаторам натхнення, яке для нас, студентів, виллється в щорічну таборівку. Щиро на це сподіваюсь.
Смак життя (враження від табору "Чистий простір-2011")
«….і медіаекологія, й медіаосвіта – це значно ширше коло питань та проблем, аніж просте завдання навчити дітей протистояти інформаційним загрозам»
(Б.Потятиник).
Пошуки нових форматів спілкування, здійснені студентами, викладачіами та небайдужими до проблем сучасного медіапростору, були результативними. Табір, як альтернативний спосіб комунікації, влаштовував своїми евристичними можливостями; психіка, втомлена від міста, навчання і медіа, вимагала автентики природного середовища, відсутності тиску і присутності тиші, яка нагадує про те, що гармонія буття існує.
Місце таборівки – синергія степу, лісу, птаства, запаху трави і квітів, сонця і крничної води. Там час ніби зупиняється (хіба що комарі нагадували про реальність, уособлюючи негативні ознаки сучасних медіа(:).
Місцина викликає тільки позитивні асоціації та емоції (околиці села Чорноліска Знам'янського р-ну Кіровоградської обл.). Тут затишно. Тихо. Природа майже незаймана (занедбаний «дбайливим господарем» став, від якого залишилося мілке блюдце води, нагадує, що люди тут бувають).
Ідея табору – з відстані поглянути на сучасний інформаційний простір – була реалізованою. Змістову частину складали юніти (аналітичні бесіди про проблеми сучасного медіа-простору), які доповнювалися прогулянками до того незнайомими стежками чорнолянського краю, фотополюванням, невимушеним спілкуванням, жартами і, звичайно, приготуванням їжі на вогнищі...
Учасники табору (Наталя Романюк, Таня Пташник, Іра Толкач, Василь Левицький, Іван Коток, Дмитро Кашин, Олена Гурмач, Іра Константінова, Дмитро Шульга, Роман Пикалюк, Сергій Ткаченко) створили потужне інформаційне й енергетичне поле, в якому затишно).
Стосунки визначають все!
Мені не довелося через поважні обставини бути на таборі цілодобово. Але ті години, які вдалося прийсвятити перебуванню і діяльності медіа-кемпу, були продуктивними.
Виникало приємне відчуття дежавю, коли я йшла знайомою дорогою до чорнолянської криниці. Дивне відчуття того, що ці враження, сприйняття, емоції. стан я вже переживала, відчувала, осмислювала... Так, твори Олеся Гончара про степ! тут йшлося про таємничу тишу і музику степу, яку я відчувала простягом цих днів. Тиша, яка врівноважує душевний стан, запахи, які надихають, кольори, які повертають барви життю! Природа велична і небо таке блакитне, що хочеться зупинити час!
Ніщо так не тішить, як спілкування з розумними людьми. Обговорення актуальних проблем сучасного медіапростору спонукали до думки про стрімкі розмахи та розвиток сучасних медіа.
У світі дійсно відбувається семіотичний вибух: експансія інформації багатопланового характеру через найрізноманітніші медіа-інструментарії, що збільшує можливість маніпуляції людською свідомістю.
Якщо відійти від академічності і суто навчального процесу, то цінним досягненням проведеної таборівки є спілкування з однодумцями. Такі формати комунцікації дозволяють відкривати ті якості характеру і мислення, які. можливо, в межах аудиторії було важко розпізнати.
Хтось зробив неймовірні зусилля подолати відносно велику відстань у достатньо некомфортабельних умовах (в перший день був дощ, розмита дорога, важкий рюкзак та страх), для когось було складним витримувати напади невтомних, голодних комарів, але всі усміхалися. спілкувалися, жартували, говорили про серйозне і вічне, намагалися вирішити поставлені проблеми.
Сучасний медіапростір є дискурсивним. Відстань, на яку ми віддалилися від нього, допомогла учасникам поглянути на існуючі формати ЗМІ об'єктивніше. Чистий простір - це метафора, медіаосвітня категорія, якою ми окреслювали для себе бажану якість сучасного інформаційного світу.
