Наприкінці літа в Сімферополі під егідою організації «Громадські ініціативи України» відбулася серія тренінгів, присвячених актуальним проблемам громадської журналістики. Ця подія об’єднала учасників із багатьох областей України. Своїми враженнями від події ділиться старший викладач кафедри видавничої справи та редагування Ірина Ткаченко.

Як все почалося. Серію тренінгів з громадської журналістики ми відвідували в бібліотеці ім. Д. Чижевського: були чіткі цілі навчальних зустрічей, які вирізнялися динамічністю і змістовністю, як і в школі чи в університеті задавали домашні завдання (викладачів цим не здивуєш, тому все виконували). 

Що мотивувало? Не буду приховувати – головний приз, поїздка до Криму. Але був ще один вагомий бонус (його цінність не спростуєш) – люди, з якими ти навчався і які ділилися з тобою своїми знаннями. Я теж вважаю, що якість нашого життя і спілкування, світобачення залежить від кола людей, з якими ти спілкуєшся. Вся кіровоградська команда-учасник тренінгу, як і кримська та чернівецька, є моїм фаворитом через професіоналізм у ставленні до громадської діяльності, життя, до людей, до мрій і цінностей. 
Крім того, завдяки цьому проекту ми з колегами по кафедрі реалізували свій проект – медіа-кемп «Чистий простір-2013» (http://vk.com/club28436607). Як бачите, і завдання в нас були прикладного характеру.
Примітка: я цікавилася в Олександри Целіщевої (нашого спікера і координатора, керівника Центра регіонального розвитку «Топ-Кая» (http://ngonetwork.org.ua/profile/Sasha/), що для вас є результатом громадської роботи, показником ефективності ваших зусиль? Олександра відповіла, що найважливішим, звичайно, є певний резонанс почутого і побаченого в діяльності учасників проектів. Маю можливість запевнити: ми досі резонуємо! Завдяки участі у циклі тренінгів з громадської журналістики ми реалізували задум провести медіа-кемп і запланували ще декілька цікавих заходів (під впливом, наголошую, вашого прикладу і настанов).

Що було в Сімферополі. Офіційна столиця Криму до того для мене асоціювалася тільки із залізничним вокзалом. І тільки зараз це місто зажило в моїй свідомості як місто – зі своєю незвичайною історією, легендами, своєрідної архітектурою і еклектикою (кримсько-татарською, радянською, українською… ). Не можу не наголосити: не виникало жодного конфлікту чи непорозуміння через той факт, що ми всі спілкувалися українською мовою. Навіть в кримсько-татарському ресторанчику дівчина-офіціант приймала замовлення українською і навіть відповідала українською. Тренери і представники громадських організацій, з якими ми спілкувалися, чудово розуміли наші україномовні питання. 
Змістова програма сімферопольських тренінгів була окреслена темою соціальних медіа. Експерти допомогли зорієнтуватися у сучасних диджітал-технологіях, які можна використовувати як інструмент громадської журналістики. Зустрічі із провідними журналістами Сімферополя були пізнавальними з огляду на регіональні особливості новинарного дискурсу. Сімферопольський Центр журналістських розслідувань (http://investigator.org.ua/), який ми відвідали, став справжнім відкриттям: у Кіровограді такого поки що немає, рівень професіоналізму журналістів високий, принципи журналістської діяльності Центру – діалогічність, співпраця, партнерство, чесність. І, напевно що, сміливість, тому що проводити журналістські розслідування небезпечно. Як зазначають самі журналісти, їм доводиться бути і юристами, і захисниками. Особисто для мене показником високих професійних стандартів Центру став факт орієнтації на співпрацю з іншими журналістами, які проводять журналістські розслідування: на наше питання про конкуренцію Сергій Мокрушин, посміхаючись, відповів, що у такій справі всі журналісти є не конкурентами, а партнерами, навіть проводять спільні проекти. 
Нестандартно був проведений тренінг з історичної журналістики. Тренер Сергій Громенко запропонував концепцію історичної журналістики в українському форматі. Пізнавальним було знайомство з проектом «Кримологія» (http://krymology.info), який підтримує С. Громенко. Це яскравий проект, який свідчить про колосальні можливості громадської журналістики.
Цікавими були зустрічі із громадськими діячами: громадські ініціативи у Сімферополі підтримують, цільова аудиторія відгукується. Заінтригував Фестиваль вуличних театрів, який вперше пройде на початку вересня у мальовничому Коктебелі. Погодьтеся, що для Кіровограда-Єлисаветграда, колись театральної столиці, такий захід був би доречним. Анна Введенська, координатор проекту, харизматична дівчина, енергія якої не може не викликати захоплення, справедливо зазначила, що краще робити щось одне, але добре, ніж все абияк. Ініційований нею проект арт-центру «Карман» (https://www.facebook.com/artkarman) доводить, що декому під силу робити якісно не одну справу. Не можемо не похизуватися: ця ніша в Кіровограді презентована теж по-особливому, хоч і в іншому тематичному напрямку, але із виразним акцентом на місійності мистецтва (http://elisavetart.com/). До речі, вистава за мотивами Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц», яку ми відвідали в арт-центрі «Карман», нестандартно нагадала про те, що ми відповідаємо за тих, кого приручили. Від себе додам, що відповідальність за свою ідею, яку ініціюєш, справу чи свій проект, який реалізовуєш, теж є важливою.

Що я переосмислила. Ми з чоловіком Сергієм – викладачі кафедри видавничої справи та редагування КДПУ ім. В. Винниченка, стаж роботи 6 років. Час, за який вже сформувалися певні підходи до викладання фахових дисциплін, проте специфіка спеціальності передбачає постійне оновлення не тільки методичних стратегій, а й змістових, тому що сьогодні розвиток видавничої справи динамічно відгукується на потреби сучасної людини.
Формат тренінгової програми дозволив визначати альтернативний шлях змін і нововведень у нашу викладацьку стратегію. 
Змістова частина тренінгів стала суттєвим доповненням до тематичних модулів окремих дисциплін (соціальні медіа, громадська журналістика, медіа освіта, просування проекту через соціальні мережі, фотожурналістика), адже думки експертів з окремих модулів, які ділилися з нами досвідом, актуальні, перевірені практикою, підкріплені фактажем. 
Ще один надзвичайно важливий момент: позитивна емоційна атмосфера, в якій відбулося навчання і обмін досвідом. Зізнаюся, мені не вистачає в аудиторіях круглих столів, які зазвичай використовують у прес-центрах чи конференц-залах, а саме в такому форматі легше налаштувати діалог, відкритішими стають очі співрозмовників. 
Особисто для мене тренінгова програма з громадянської журналістики стала поштовхом до серйозного рішення: вивести наш проект медіа-кемпу «Чистий простір»» на всеукраїнський рівень. Відбувається якісна дублікація організаторів і тренерів, результат якої – корисний для студентства молодіжний медіа-кемп.