Є люди, зустрічі з якими не просто запам’ятовуються, а змінюють щось у свідомості. Серед таких – заступних редактора газети «Дзеркало тижня» Юлія Мостова, яка нещодавно відвідала наш університет. Протягом години вона розповідала про свої життєві переконання, якості професійного журналіста, випробування хабарами, українське суспільство та його «міккі-маусів».

За словами Юлії Володимирівни, три визначальні якості журналіста – патологічна цікавість, марнославство й моральна основа. У поєднанні з напруженою працею все це «переплавиться» в якісний результат. А ще треба вміти одночасно бути реалістом і вимагати неможливого. «Зараз усе меншим стає попит на глибоку інформацію, - говорить журналістка. - Суспільство хоче все знати про міккі-маусів і нічого – про мишей. Хоча саме з мишами доводиться мати справу». Журналіст – це перемичка у пісочному годиннику, де з однієї сторони – влада, а з іншої – суспільство. Від роботи цієї «перемички» залежить якість діалогу між ними, залежить, чи дізнається суспільство про мишей.

Чимало питань у всіх викликала інформація про мільйонні хабарі, які пропонували як «Дзеркалу тижня» загалом, так і Юлії Мостовій зокрема. Як вона стверджує, жоден працівник газети ні разу не пошкодував, що відмовилися від такої можливості розбагатіти (цікаво, що після зустрічі студенти активно обговорювали, чи змогли б встояти самі перед мільйоном доларів). Мостова чітко відділяє журналістику від піару: «Суспільству необхідно доносити інформацію, яка даватиме йому змогу робити вибір, а не маніпулюватиме ним».

Юлія Мостова працює в журналістиці ще з часів здобуття Україною незалежності, тому змогла на собі відчути різні види цензури. Суттєва різниця в тому, що раніше була адміністративна цензура, тепер – доларова. А вона набагато небезпечніша, бо спокусі важче протистояти, ніж страхові. «Уже не буде масових зґвалтувань. Але буде масова самовіддача», - такий невтішний висновок зробила Мостова про співіснування цензури і свободи слова.

Наталя Романюк