Нещодавно в рамках декади факультету філології та журналістики  в аудиторії №506 відбулися літературні читання. Цього разу свою творчість представили члени літературної студії «Обрій», на чолі якої вже багато років  небайдужий до молодих поетичних  душ Марко Василь Петрович.

Але все відбувалось не так, як думав до цього дехто зі студентів. Ці читання віршів не були формальним підходом чи примусовим обов’язком перед факультетом. Варто  лише почути рядки  з поезій - і починаєш розуміти: цих людей щось тримає разом. Тримає міцно, лише іноді попускаючи  повідок  задля вищого злету. Але приходить час, коли кожен з поетів хоче відкритися перед іншими людьми: чи то з метою оцінки, чи то в пошуці розуміння. Цього разу обрійчани подарували кожному зі своїх слухачів часточку своєї творчості.

Тематика віршів була  досить різноманітною. Патріотичні вірші про Україну захоплювали своєю глибиною й водночас дещо дитячою наївністю. В них лунало то прохання до Батьківщини прокинутися від оманливого сну, то  звертання до «байдужих патріотів». В маленьких віршованих рядках лунала неймовірно велика надія. Надія на краще…

Не залишила байдужими слухачів й інтимна лірика. «Треба щоб кожній троянді подарували жінку» - пише Надія Гармазій, староста «Обрію». Хто з великих поетів зміг би так точно передати за допомогою одного образу всі тонкощі жіночої душі? А хто до цього часу чув фразу: «І знову ніч підсипала снодійне»? Ніхто. Виходить, що не «всі слова були уже чиїмись»! Не всі образи були покладені в основу віршів. Отже, обрійчани ще можуть зробити свій внесок у літературу. Значить, у «Обрію» є майбутнє!

Галина Богомаз