15 березня до Медіаклубу Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка завітав Заслужений журналіст України Броніслав Куманський. Робота в «Молодому комунарі», авторська колонка в «Народному слові», загалом, 40 років професійної журналістики – навряд чи не зацікавлять. 

Це святе...
«Чоловіче, ти прийшов на важкий хліб, але щодня свіжий» - ділиться журналіст словами, почутими ще на початку професійної діяльності. А майбутнім журналістам говорить, що ті обрали святу професію. Цей фах дуже відповідальний – пояснює акула пера – адже саме від журналіста залежить, як сформується громадська думка стосовно оцінки якогось явища. Рецепт самовдосконалення і становлення журналіста нехитрий – працювати над собою, багато читати.

Секрет майстерності – обов’язковість
За все життя роботи в журналістиці Броніслав Петрович отримав одну єдину догану. А сталося це на День Конституції, оскільки саме до нього мали підготувати цікавий випуск «Комунара». Молодий ентузіаст запропонував створити (а це ще в ті часи!) матеріал про інтернаціональні весілля. А оскільки ініціатива карається, то писати довелося йому. Поїхав, каже, в одну місцину. Знайома розповіла, що місцева комсомолка з грузином весілля мають зіграти, й саме в День Конституції. Броніслав Петрович без зайвих думок повернувся в редакцію друкувати матеріал. Виявилося, що історію вигадала подруга комсомолки, аби наречених собі переманити. Журналіст, звичайно, отримав догану, а нам з того наука – перевіряти інформацію. Каже, комсомолці боявся втрапити на очі з рік. Це була перша й остання догана Броніславу Куманському.
Знання журналісту за плечима не носити, а ще домашня бібліотека та Інтернет, головне – вироблена обов’язковість («я знаю, що треба сісти й написати») дають можливість повноцінно працювати.

Як відвоювати квартиру?
Зі своєї практики згадує, як допоміг одній жіночці. Панянка стояла на черзі за квартирою. Чиновник у черзі, як то кажуть, зсунув жінку назад. Хитрості й цікавості Броніславу Петровичу не позичати, а тому журналіст отримує потрібні документи, з рук компетентних. Компетентні женуться за літаком не менш компетентного тепер журналіста, а журналіст повертається додому, і завдяки зброї гласності, посунута у черзі жінка замість чиновника-нахаби отримує квартиру.

Шукайте цензора в собі
На сучасному ринку преси – говорить наш співрозмовник – немає повноти й серйозного підходу. Журналіст шкодує про одне – немає коштів, на них створив би «Добру газету», про добрих людей і про їхні вчинки. Броніслав Петрович – цікава особистість, він каже, що не поділяє журналістику на чоловічу й жіночу, визнає лише одну цензуру – моральну, і хоче, щоби серед акул пера не було заздрості, адже вона руйнує людину.