2013-2014 навчальний рік пройшов під гаслом: «Усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими». Першою нас зміцнила акредитація, яку кафедра успішно пройшла. Другою перевіркою на міцність був Майдан і пов’язані з ним події. Кожен кафедрал загартовувався по-своєму.

Круть Ірина – «майданний дух» кафедри. Від неї ми дізнавалися про всі події, вона з червоним від морозу носиком відстоювала на кіровоградському майдані українську свободу, а її пости на фейсбуці завжди були маленькими шедеврами.

Ткаченко Ірина – «ідейні вітрила» кафедри. Для всіх залишається таємницею, як в такій тендітній молодій жінці, мамі трьох синів генеруються незчисленні ідеї, які вона успішно втілює в життя. Вечір пам’яті Володимира Івасюка, Видавничий тиждень, патріотичний фотофлешмоб, фестиваль соціальних ініціатив «Твій погляд – 2014», «Суботній університет» для малих академіків, методичний блог кафедри, медіакемп «Чистий простір» – усе це її проекти. До того ж Ірина стала стипендіатом премії Кабінету міністрів України. До того ж Ірина виграла маленький, але перший ґрант для кафедри. «Бачу мету – не бачу перешкод». Заздріть вороги. Тіштеся друзі.

Шульга Дмитро – «медійне обличчя» кафедри. Дочекалися! Викладач кафедри – ведучий програми на телебаченні. «Єлисаветградський книговир» – витончений телепроект з інтелектуальним флером. І все це тільки завдяки присутності в кадрі потужно скромного Дмитра Олександровича. Що далі? Далі буде.

Ткаченко Сергій – «марафонський забіг» кафедри. Усі жіночі серця факультету філології та журналістики звернені до нього, як соняшники до сонця. І в елегантному костюмі, і в спортивних шортах Сергій Володимирович залишається неперевершеним. А після його спортивних досягнень починаєш вірити в дива. Його участь разом зі студентами в  Міжнародному марафоні Wizz Air Kyiv City Marathon 2014, а потім у XV Всеукраїнських змаганнях з пішого мандрівництва вивела нашу кафедру на справжню спортивну висоту.

Загалом усі кафедрали переживали «майданний рік» мужньо. Усмішка Романа Пикалюка, анекдоти Олександри Гуманенко, «перчинки» Олександра Баранюка, мудрі фрази Василя Бондара, репортерська захеканість Олени Янішевської – усе це важливі деталі життя кафедри, без яких би воно було прісним й одноманітним.

Кафедра поповнилася новими кадрами. Шевченко Анна – молодий кандидат наук із соціальних комунікацій – вразила бувалих кафедралів відповідальністю, зібраністю, вимогливістю до себе і студентів. Бажаємо Анні Сергіївні не здавати позицій, але при цьому завжди бути усміхненою.

Як літописець кафедрального життя, як «дизельний двигун» кафедри не можу не висловити окремих слів вдячності генералу серед лаборантів, веселій жінці, з якою ми разом пережили дві акредитації, перемили кісточки всім кафедралам, усім бюрократичним відділам університету, усім політикам і залишилися при цьому інтелігентними людьми. Дякую Ганночко Миколаївно, що ви були завжди поряд і не дали збожеволіти в цей нелегкий час!