Новий 2010/11 навчальний рік почався спокійно, навіть занадто. Минулими роками кафедрою було пережито справжнє "комісійне цунамі", коли, здавалося, усі комісії світу одночасно зацікавилися нашою роботою. Звичайно, усі "комісіянти" були задоволені нашим "навчально-науковим потенціалом", а дехто з них навіть пережив розчарування, що в нас все так добре і навіть немає корупції.

Отже, новий навчальний рік приніс сподівання для кожного члена кафедри на щасливу працю під мирним небом. Рік приємних очікувань - так можна озвучити наше майбутнє. Кожний, звичайно, очікував на щось своє.

Олена Олександрівна Семенець - на цікаві конференції, де б збиралися медіафілософи і обговорювали проблему синергетичних симулякрів.

Олександра Олександрівна Гуманенко - на блискучий захист кандидатської дисертації, після якого вона одразу засяде за написання докторської.

Роман Володимирович Пикалюк - на не менш блискучий захист дисертації, після якого він банально нап"ється чогось слабкоалкогольного.

Сергій Володимирович Ткаченко - на завершення роботи над "улюбленою" дисертацією, після чого він нарешті почне посміхатися і робити компліменти жінкам.

Ірина Анатоліївна Ткаченко - на можливість написати ще пару монографій, десяток статей, організувати декілька наукових конференцій, виховати двох дітей і Сергія Володимировича і "під ялинку" народити ще одного синулю.

Усі інші кафедрали просто очікують ненормально нормальних студентів, адекватних вимог навчального відділу, факультетського ювілейного "сабантуя" і щоб Господь не забував про них малих.