2007 рік став відправним пунктом у самостійному розвитку кафедри.
Розумниця - завідувач, трудяги - доценти і викладачі, стильні аспіранти,
запасливий лаборант - усе це стало запорукою успішної і цілеспрямованої
роботи. Не вистачало тільки родзинок, так би мовити ексклюзиву. Він був
знайдений в нових людях...
Бондар Василь Васильович (2007 рік) -
очільник кіровоградського письменництва і заслужений журналіст України.
Людина з пам"яттю комп"ютера і посмішкою дитини. Ніхто і ніколи не
бачив, щоб він кричав або сердився. Завжди спокійний, лагідний, любить
солодке. Проте ця вдача приховує від стороннього ока титанічну працю в
архівах, що дозволяє його називати кращим знавцем історії літератури і
журналістики нашого краю. Коли Василь Васильович починає про щось
розповідати, всі потай вмикають диктофони, щоб не пропустити ні слова
справжнього скарбу.
Баранюк Олександр Филимонович (2008 рік) -
виконує на кафедрі арію гостя з фізмату. Характер нордичний, навіть
дуже. Штірліц проти нього - довірливе хлоп"я. Олександр Филимонович усіх
бачить наскрізь, його не обдуриш. Запровадив на кафедрі систему
виявлення інтернет-плагіату в студентських наукових роботах. Його голос
на кафедрі - це голос суворої справедливості. Але якщо вам пощастило
побачити посмішку Олександра Филимоновича, ви відразу зрозумієте, що
насправді він білий і пухнастий.
Орел (Бондар) Світлана Василівна
(2009 рік) - журналіст з пелюшок. Унікальна жінка, яка може на кафедрі
зіграти моновиставу за творчістю Ліни Костенко, приготувати їжу на всіх
членів кафедри за 30 хвилин, побувати на всіх важливих міських заходах і
написати статтю в міжнародний тижневик "Дзеркало тижня". Таємниця
невичерпної енергії звичайно цікавить усіх кафедралів. Одні кажуть, що
то природа, інші шукають джерело в очах Василя Васильовича, який,
здається, сам собі заздрить, що в нього така дружина.
